Гжегож Мотика

Польський історик, доктор наук, спеціалізується на українській тематиці. Навчався на історичному факультеті в Люблінському католицькому університеті. Працював в Інституті політичних наук та в Управлінні народної освіти. У 1998 році захистив кандидатьску роботу на тему: «Польсько-українські бої на землях тодішньої Польщі в 1943–1948 р.». Доцент кафедри українських досліджень в Ягеллонському університеті, професор Академії гуманітарних наук. ім. Александра Гештора. У 2011 році був обраний членом Інституту національної пам’яті. Автор таких публікацій як: «Pany i rezuny. Współpraca AK-WiN i UPA 1945–1947», «Tak było w Bieszczadach», «Antypolska Akcja OUN-UPA 1943–1944. Fakty i interpretacje», «Służby Bezpieczeństwa Polski i Czechosłowacji wobec Ukraińców 1945–1989», «Ukraińska partyzantka 1942–1960», «W kręgu ’Łun w Bieszczadach’», «Szkice z najnowszej historii polskich Bieszczad».

Волинська різанина. Антипольска акція ОУН(б) та УПА на Волині та в Східній Галичині 1943–1945

Головною точкою польсько-українського конфлікту в період Другої світової війни був майбутній вигляд кордону між двома державами. Взаємні територіальні претензії були абсолютно виключені,  тому всі розмови, які під час війни вели польське та українське підпілля, по суті, від початку були приречені на провал. Цей територіальний «гордіїв
вузол» бандерівська фракція Організації українських націоналістів (ОУН(б)) і створені нею загони Української Повстанської Армії вирішили розв’язати в радикальний спосіб: вважаючи, що ситуація 1918/1919 р. може повторитися (мова про початок польсько-українських битв за Львів), було вирішено наперед «усунути» польське населення з усіх земель, які націоналісти вважали українськими.

В програмі ОУН іще до 1939 року сказано про розподіл без відшкодування всіх земельних маєтків і господарств колоністів, заселених після 1918 р. (їх власників мали депортувати за межі держави) – себто йдеться лише про невелику частину польської громади, яка проживала на Волині та Східній Галичині.

Перші напади на польські села відбулися на початку 1943 р. Події почали прискорюватися, коли в лютому 1943 року на ІІІ конференції ОУН було прийнято рішення про початок широкомасштабних партизанських дій на Волині, спрямованих водночас проти німців, Радянського Союзу та поляків.

Лише переміщення фронту і вторгнення Червоної Армії змінили ситуацію. Арешти, які зачепили поляків після приходу радянської влади, переконали керівників ОУН(б) та УПА, що комуністи сприймають незалежницькі прагнення поляків приблизно так, як і українців. У зв’язку з цим, 1 вересня 1944 р. Василь Сидор «Шелест», який керував галицькою УПА, наказав призупинити антипольську акцію.

Польсько-український конфлікт 1943–1947 рр. приніс чимало страждань. На основі наявних наукових даних, можна стверджувати, що внаслідок акції ОУН(б) та УПА загинуло близько 100 тисяч поляків. З українського ж боку, внаслідок польської помсти загинуло від 10 до 15 тисяч осіб. Як і з польського боку, переважно це було цивільне населення.