Гульнара Бекірова
Історик, кандидат політичних наук. Старший викладач кафедри історії Історико- філологічного факультету Кримського інженерно-педагогічного університету. Автор і ведуча історичної програми «Тарiх седаси з Гульнарою Бекiровою» (Ехо історії) на Першому кримськотатарською телеканалі ATR. Автор кількох монографій та численних наукових і науково-публіцистичних з історії Криму і кримських татар. Засновник і редактор сайту «Крим і кримські татари» www.kirimtatar.com. Заступник голови Спеціальної комісії Курултаю (національного з’їзду) з вивчення геноциду кримськотатарського народу.
Депортація кримських татар як геноцид
Чи можна кваліфікувати те, що сталося з кримськотатарським народом у ХХ столітті, як акт геноциду в світлі Конвенції про геноцид. Як сьогодні добре відомо, щодо кримських татар як цілісної групи були вчинені дії, які потягли за собою масову загибель значної її частини. Як мінімум, пункт c) статті ІІ (навмисне створення для якої-небудь групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фактичне знищення її) без яких би то ні було натяжок дає підстави кваліфікувати це як акт геноциду щодо
кримськотатарського народу.
Характерно, що стаття I Конвенції говорить: геноцид є злочином, «незалежно від того, чи відбувається він у мирний або у воєнний час». Це положення Конвенції особливо значимо для народів, депортованих з місць їх споконвічного проживання в період війни 1941–1945 рр. Дана стаття Конвенції фактично спростовує і сьогодні популярні в деяких колах аргументи про те, що геноцид щодо «покараних народів» був продиктований умовами воєнного часу.
Зрозуміло, що всяке злочин передбачає покарання. Відповідно до статті ІІІ Конвенції караними є наступні діяння: a) геноцид, b) змова з метою вчинення геноциду, c) пряме і публічне підбурювання до вчинення геноциду, d) замах на вчинення геноциду, e) співучасть у геноциді. При цьому покарання за вчинення цих дій підлягають особи незалежно від того, чи є вони відповідальними за конституцією правителями, посадовими чи приватними особами. Чи треба говорити про те, що більша частина тих,
хто був причетний до радянського геноциду, благополучно уникли караючої руки правосуддя...
Геноцид по-сталінськи — це геноцид виключно на справі і в фактах. Але марно шукати прямі вказівки на знищення, вони замасковані під красивими і правильними гаслами,
а сам вождь при цьому мімікрує то під одну, то під іншу благовиду личину — наприклад, «суворого, але справедливого Батька народів».
До цього часу так і не відбувся Суд над комуністичною партією — і це серйозно ускладнює будь-які кроки щодо засудження злочинів комунізму — не менш масштабних, ніж злочини нацистів. Визнання світовою громадськістю Голокосту — геноциду євреїв в період Другої світової війни — це значною мірою наслідок Нюрнберзького процесу і денацифікації — комплексу заходів щодо кардинального викорінення фашизму як такого. До сих пір не відбувся аналогічний за результатами процес декомунізації — очищення від спадщини комуністичного режиму та заборону комуністичної партії.
Чи є різниця між геноцидом Гітлера — саме злочини фашизму ініціювали прийняття Конвенції про геноцид — і масовими депортаціями народів Сталіна? Чи правомірно сталінські акції проти народів відносити до геноциду?
Невибаглива нацистська ідеологія цинічно і відверто пропагувала принципи ненависті до окремих народів і груп. Сталінська ідеологія була набагато більш витонченішою. Не було народів більш щасливих, ніж радянські, не було Конституції більш демократичною, ніж сталінська ...
Демократія по-сталінськи пропагувала принципи інтернаціоналізму і рівність всіх народів. Але це зовсім не заважало сталінському режиму прирікати деякі з них на погибель. Все було підпорядковане інтересам Держави. Отже, як для вбивства окремих людей, так і для знищення цілих народів було потрібно знайти лише одну мотивацію, легітимують ці дії, — «в інтересах Держави». Керуючись при підборі жертв тільки їм зрозумілими критеріями, ті, хто безпосередньо формулював ці самі «інтереси» (Сталін і його найближче оточення), постійно розширювали «список» тих, хто «в інтересах Держави» підлягав знищенню.