Олександр Зайцев

Історик, кандидат історичних наук. Навчався на історичному факультеті Львівського державного університету ім. І.Франка. У 1994 році захистив кандидатську роботу. 1986–1987 — викладач Львівського технікуму легкої промисловості. 1987–2003 — лаборант, асистент, старший викладач, доцент кафедри політичної історії Українського державного лісотехнічного університету. 2003–2004 — доцент, завідувач кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін Львівського Інституту менеджменту. З 2005 — завідувач кафедри історії України Українського Католицького Університету. Автор численних публікацій з історії. Сферою наукових зацікавлень є новітня історія України, націоналізм, фашизм, національно- демократичний рух на Україні в XX ст.

ОУН і фашизм

Ярлик «фашизму» тяжіє над Організацією українських націоналістів від моменту її заснування в 1929 р., коли українська преса різних політичних напрямків саме цим терміном окреслила суспільно-політичний зміст нового руху. У відповідь офіціоз ОУН «Розбудова нації» заявляв про «невмісність назви «фашизму», якою охрестили український націоналізм його противники». З того часу й донині, то згасаючи, то спалахуючи з новою силою, тривають суперечки про відношення ідеології та практики ОУН до фашизму.

Сьогодні годі заперечити значний вплив фашизму на український націоналізм міжвоєнної доби. Він почався відразу після переможного «маршу на Рим» прибічників Беніто Муссоліні у жовтні 1922 р. На тлі фрустрації, яку переживали українські самостійники після поразки війни за незалежність, фашистська революція в Італії пробудила серед них жвавий інтерес, а у декого — нові надії. У фашизмі вбачали приклад успішного націоналістичного руху, який врятував свою державу від комуністичної загрози, об’єднав націю під єдиним сильним проводом і вдихнув у неї нове життя. Чимало українських націоналістів, особливо молодих людей, розчарованих у демократичних ідеалах «батьків», прагнуло розкрити секрет успіху фашизму і відтак знайти дороговказ до власної перемоги. Фашизм був для них ідейним джерелом і взірцем для наслідування.

Під впливом націонал-соціалізму в українському націоналістичному дискурсі під кінець 1930-х рр. посилився войовничий антисемітизм. ...Розвиваючись у спільній з  фашизмом мережі інтелектуального дискурсу, український організований націоналізм більш-менш самостійно розвинув деякі риси, які також зближували його з фашизмом...

Ще напередодні створення ОУН рух, який почали називати «організованим націоналізмом», зазнав помітного впливу фашизму. Утім, за рідкісними винятками молоді націоналісти прямо не ототожнювали себе з фашизмом, по- вторюючи слова, які нібито сказав Муссоліні: «Фашизм не для експорту».

Важливою віхою на шляху до створення ОУН було заснування місячника «Розбудова нації» – офіційного органу Проводу Українських Націоналістів, який почав виходити у січні 1928 р. Однією з головних тем журналу було висвітлення досвіду націоналістичних рухів різних народів, причому найбільшу увагу приділяли італійському фашизму. Майбутні діячі ОУН не приховували свого захоплення фашизмом і його лідером.

Після утворення ОУН преса організації продовжувала друкувати численні матеріали про фашизм. Найактивнішим пропагандистом фашистського досвіду залишався Онацький, який став представником ОУН в Італії. У своїх статтях він доводив вищість фашистської корпоративної держави, яка підпорядковує всі суспільні сили своїй дисципліні, над демократично-ліберальною державою, що сама є полем для гри суспільних сил.

У другій половині 1930-х рр. інтерес ОУН до італійського фашизму сягнув апогею. Про це свідчить, зокрема, начерк плану видавничої діяльності культурної референтури ОУН, укладений її керівником Олегом Ольжичем (Кандибою):

Із цього плану вдалося здійснити тільки перший пункт: у 1937 р. вийшла друком «Доктрина фашизму» Муссоліні в українському перекладі зі вступною статтею Богдана Кравцева.

Тоді ж в ідеологічному дискурсі ОУН утвердилися деякі прямі запозичення з арсеналу італійського фашизму, найважливішими з яких були концепції корпоративної (професійно-станової) держави та тоталітаризму. Запозичивши у фашистів термін «тоталітаризм», оунівці вкладали в нього позитивний зміст: тотальний контроль націоналістичної держави над всіма сферами суспільного життя уявляли як конструктивний і необхідний для творення нового ладу. ОУН певною мірою наслідувала й організаційні засади ієрархії та вождизму, притаманні фашистській партії. Символи і ритуали фашистів вплинули на формування «культу героїзму», який плекала ОУН. Проте, переймаючи окремі елементи у фашистів, публіцисти ОУН не забували наголошувати на самобутності українського націоналізму.